Головна » 2013 Травень 12 » Залишити частинку серця…
19:46 Залишити частинку серця… | |
 Переконались, що Великодні дива бувають насправді, активісти Учнівської ради Рівненської ЗОШ №20. А дива відбулись у їхніх душах, коли відвідали своїх підопічних – вихованців Центру ранньої педагогічної реабілітації та соціальної адаптації дітей з особливими потребами «Пагінець». Прийшли привітати з прийдешнім Великоднем, а залишили тут частинку свого серця… Родинно-шкільний колектив нашої школи уже другий рік поспіль налагоджує дружні зв’язки із Центром. Почалось усе з ініціативи батьків 8-А (сьогодні 9-А) класу у переддні свята Миколая, а потім святкували разом зимові свята, були учасниками 10-річного ювілею закладу… Напередодні світлого Христового Воскресіння вирішили провести для вихованців майстер-клас із виготовлення нетрадиційної писанки. Так народилась ідея про проведення спільної акції «Писанковий дивокрай». Останній день квітня у Центрі розпочався із цікавого Великоднього дійства, під час якого вихователі, перевтілюючись у казкових героїв, разом з учнями поринули у світ пригод чарівної Писанки. «Ми на стільки перейнялись тим, що відбувається, що не помітили, як швидко промайнув час! А як гарно і старанно дітки співали – заслухаєшся!» - ділиться враженнями Анастасія Король, учениця 11 класу. Потім невимушена розмова у дружньому колі за чаєм: кожен хотів показати свої досягнення та вміння, і хоча декому потрібно було докласти чимало зусиль, але як усі старались! І в них усе виходило просто чудово! А головне щиро й безпосередньо, що найбільше вразило старшокласників. Далі, розмістившись за робочими столиками, розпочали справді фантастичне дійство: адже кожен міг власноруч виготовити незвичайну писанку, яка стане окрасою Великодніх свят. Працювали з особливою старанністю та натхненням, тому й вироби вийшли пречудові! «Особливо вразила довіра і невимовна приязнь в очах малюків. Вони так раділи кожному нашому слову, похвалі!» - розповідає Анастасія Мичко. Прощаючись, не стримали сліз. «Вони чомусь самі навертались на очі», - кажуть Анастасія Бездіжа та Тетяна Кулакова, - а на душі стало тепло і затишно від того, що ми зробили щасливими, хоча б у цей день, наших маленьких друзів». Галина Коломис
| |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |